Ударение в слове застругав

Дурінь заструга́в палицю та надів на неї козину голову, побіг до річки та застромив у річку палицю так, шо голова зосталась наверсі, мов коза по вуха вбрила в воду, а сам Поліз на дуба та й сів. Чоловік ходе, шука кози та й кличе... — I︠A︡kiv Pavlovych Novyt︠s︡ʹkyĭ, Tvori u 5 tomah, 2007 год

... заскирдовав заскрежетав заскучав заслав засмеяв засохав заспиртовав застав застирав застлав застонав застраховав застрогав заструга́в застряв засчитав затаскав затеряв затесав заткав затолкав зaтoтaв затосконав затрепав затрепетав... — Stanislav Matveevich Fedchenko, Словарь русских созвучий, 1995 год

... Василь Васильич примеряет его так и эдак, потом, заструга́в остро конец, втыкает его в свою плетенку сбоку. Ловко и быстро перебирает он пальцами, и прутик вплетается так плотно и красиво, как будто он там и был с самого начала... — Sergeĭ Lisit︠s︡kiĭ, Вороний омут, 1984 год

Дідовим язиком чорт кілка заструга́в, але таки правда — копійчину Микола з пустого видушити годен. Навряд чи трапиться вам гостювати в його хаті, Каплуни самі но гостях не ходять і до себе не запрошують, — а то напевно звернули... — Vitchyzna, 1982 год

А внука її, ота, що вчора була качалася по землі, як стій заревла таким скрипучим голосом, неначе хтось сокирою або рубанком заструга́в по залізі. Рот їй страшенно перекривився, набігла піна. Скоро Андрій позирнув на неї... — Agafangel Efimovich Krymskiĭ, Tvory, 1972 год

... Узяв змій зломив дуба, взяв! и цигана на плечі, приніс до дому. « Біжи ж тепер, Прозмію, води принеси шкурою. Пішов циган. На силу доволів шкуру до криниці ; упустив у криницю, та вже й невитягне. А далі заструга́в... — J. Rudcenko, Narodnija juznorusskija skazki, 1870 год

А далі заструга́в ломачку, та й копає кругом криниці. Ждав - ждав змій - не дождався ; прийшов упъять, та й питаєцця: « Що ти, Прозмію, робиш • — « Оце, каже, усю криницю копаю, та возьму. » Та буде з нас и однієйі шкури... — Ivan I︠a︡kovlevych Rudchenko, Narodnyi︠a︡ i︠u︡z︠h︡norussk−ii︠a︡ skazki, 1869 год