Ударение в слове сумна

Вось пабачыш, усё наладзіцца! Прынамсі, не будзе такога, як было — калі я, габрэйскі хлопчык, каб паступіць у гімназію, мусіў вывучыць літаральна на памяць дзесяць падручнікаў, каб не даць сябе «зрэзаць»... Улад сумна́ ўсміхнуўся. — Людмила Рублевская, Белорусский с Людмилой Рублевской. Ночи на Плебанских мельницах: мистическая повесть = Людміла Рублеўская. Ночы на Плябанскіх млынах: містычная аповесць, 2021 год

Рамала. Па праўдзе сказаць, я не ведаю чаму бацькі вырашылі назваць мяне так. Яны ў мяне былі фантазёры. А твае бацькі таксама такiя? Калі так, то табе напэўна не сумна́ з імі. Распавяду яшчэ крыху пра сябе. Я страціла свой дом,... — Яўген Аснарэўскі, Хлопчыкi i дзяўчынкi, 2021 год

Сумна́, где Эсменет жила, как проститутка, должна была быть совсем другим городом: там господствовала Хагерна, город внутри города, управлявший Тысячей Храмов. Но власть есть власть, независимо от того, облачена ли она в храмовые одежды... — Р. Скотт Бэккер, Воин Доброй Удачи, 2021 год

Сумна́ мне, а ў сэрцы смутак ціха запявае: Сцежка ў полі пралягае, траўкай зарастае. Каля сцежкі пахіліўся явар да каліны, — Там кахалiся калісь-то хлопец i дзіўчына, – вздохнул Алесь. – Вот! Гляди-ка: не наш язык, а всё понятно. — Мария Купчинова, В поисках цветущего папоротника, 2021 год

сумна́, Марыська, калі іх купяць... Дай Бог, каб купілі, але сё рона сумна́... Гэта атарскія экзэмпляры, недатыкальны, неҮразменны запас. Размясціліся яны каля мастацкага салонаҮмагазіна, у вітҮрынах якога былі высталены карціны,... — Мария Костюкович, Особенности сюжетосложения в игровом кино Беларуси, 2021 год

Юргель сумна́ паківаў. Датуль яму не заставалася нічога, як забіваць час у адзінай мясцовай карчме, што ляпілася да факторыі. Ён быў не ў гуморы, каб весяліцца з тубыльцамі. носаль Юргель, занураны ў свае думкі, разглядваў чарговы збан... — Антось Уласенка, Новая Зямля: Куканія, 2021 год

Чому сумна́, коли тебе я бачу? Чому в думках з тобою я сама? А поруч із тобою, очiкую удачу? З тобою я на диво сподiваюсь, Чекаю свята, виконання мрiй. Й поруч невагомо почуваюсь. В обiймах ти своїх мене зiгрiй. — Ангелина Архангельская, Моя жизнь – это Игра, 2021 год

Его происхождение остается загадкой, хотя большинство учёных соглашаются с тем, что Бивень появился ещё до прихода людей в Эарву. На всём протяжении письменной истории человечества Бивень хранился в священном городе Сумна́. Биос... — Р. Скотт Бэккер, Нечестивый Консульт, 2021 год

Сумна́ ёй адной. Ды i вас хацела пабачыць. Як-нiяк твая мацi хросная. За стол селi дружна. Не адмовiлася ад запрашэння i баба Моця. Прыйшла са сваiмi варэнiкамi. Не паспелi разлiць па чарцы, як у брамку нехта пастукаў. — Георгий Хухуни, Улданай Бахтикиреева, Антон Лавицкий, Татьяна Петрашко, Основы перевода, 2021 год

Сем самых стойкіх да жыццёвых няўдач паненак (семь самых стойких к жизненным неудачам паненок), якія сёння толькі і прыйшлі ў пусты летні тэатр (которые сегодня только и пришли в пустой летний театр), сумна́ зацягнулі пра залатую хмарку... — Людмила Рублевская, Белорусский с Людмилой Рублевской. Старосветские мифы города Б* / Людміла Рублеўская. Старасвецкія міфы горада Б*, 2020 год

-Чо ж ти, Надя, сумна́ ходиш, Чо ж ти, Надя, сумна́ ходиш, Та й до пана не говориш? -Як до пана говорити, Як до пана говорити – Узнає паня, буде бити. Буде бити ще й сварити, Буде бити ще й сварити, Шоби пана не любити. — Виктор Панько, Фольклор. Разноцветье, 2019 год

У хаце сумна́, быў няволi, у хаце сумна́, быў няволi, устаньце, дзеткi, годзе спаць. Вы зiрнiце ў ваконца, палюбуйцеся хаця: колькi волi, колькi сонца, Прыпеў: Пчолкi выпаўзлi з калод збiраць мядок. Шпак вартуе агарод і наш садок. колькi... — Валентин Ковалив, Где живёт музыка. Сборник песен для 1–4 классов с методическими рекомендациями, 2019 год

Я вже сказав тобі. Я не можу дивитися на твоє щасливе обличчя. Коли ти сумна́, то подобаєшся мені більше. Ліна безпомічно оглядалася навкруги, з мольбою дивилася на Влада, але він сидів так, що шум двигуна заважав чути Сергіїв шепіт. — Ірина Хоменко, Автобусний роман, 2018 год

Сумна́ й дуже гнітюча тиша повисла в маленькій кімнатці над монітором Сергія. Гриць тільки зараз зрозумів, що підписав собі смертний вирок. Адже кожного разу рептилії все з більшим запалом знищувало опір, а тепер захисників залишилось... — П. Несамбут, Палаюча рука, 2018 год

Сумна́ й не весела З«явилася Муза — Боса й голопуза. Довго десь блукала, Істини шукала. По селах ходила, Де річки й дерева, Дід старий, бабуся, Та маленька «рева» На фермі корито Бомбою розбите. Молода корова У землі зарита. — Ігор Голомозий, Життя-буття. вірші + стихи, 2018 год

Мне як вельмі сумна́ зробіцца, што скрыпка не ўдаецца, дык я тады сам з сабою гутару і гутару... Ну, што ж бы такое? Э! Трудна неяк і да розуму прыйсці. Ага! Вось скажыце мне, мамка, чаму гэта так доўга гэту не хавалі? — Янка Купала, Раскіданае гняздо, 2018 год

Далей распавядаецца пра тое, як няўдзячная за такога роду «падарунак» жанчына сумна́ скончыла. Для сябе вырашыла, што я не яна. Таму словы «ідзі да чорта» успрыняла як добры знак таго, што цікавячая мяне асоба мяне пачула (у сэнсе,... — АлёнКа, Алёнкіны казкі, 2018 год

Веде в ніщо чіясь земна, сумна́ дорога, Й самотність бога – мов шматки волінь... Звітяжний дух згаса в листах приречень, На мить оголює їх зміст осінній дзвін... І шлях в ніщо для них також доречний З багаття певних помилкових змін. — Сергей Москаленко, Светлана Давиденко, Игорь Власюк, Ольга Городецкая, Виктор Давиденко, Юрiй Загороднiй, Владимир Зубков, Людмила Лашкул, Елена Матвиенко, Елена Кочук, Светлана Павлова, Борис Смыковский, Сергей ШИП, Альманах-1. Клуб любителей поэзии «Людмила». Житомир. 1998 год, 2018 год

Сумна́ и Тысяча Храмов оказались совсем не такими, как он их себе представлял – по крайней мере, до тех пор, как престол не занял Майтанет. – Я скучал по тебе, – продолжал Инрау, – но Сумна́... – Нехорошее место для такого, как я. — Р. Скотт Бэккер, Князь Пустоты. Книга первая. Тьма прежних времен, 2017 год

Не будете же вы сидеть поддверью и ждать, когда она выйдет. – Ты прав. – Ну, хоть раз правя, а неты. – Ируся, а чого ты така сумна́? – спросила Тоня. Нэвже не побачилысь? – Нет, у Ирины Николаевны какие-то дела и она нас не дождалась. — Лариса Яковенко, Курортный романс, 2017 год

Машина через щось перестає шкварчати і стає тихотихо. Ледве чутно хлюпотять хвилі. Пасажири розмовляють мало не пошепки. Деякі мовчать, і в їхніх очах, непорушно встромлених у блакитну далечінь, тепла, сумна́ задума. — Винниченко В., Записки кирпатого мефiстофеля, 2014 год

Что-то лохматое и темное мельннуло среди деревьев и снрылось. На дороге сиротливо валялась сумна́ девочки, а возле дерева лежал бесчувственный Тотошна... — Нвирр, квирр, — вдруг раздалось чоканье Белки с верхушни. — Сухоставская Т., Волшебник изумрудного города. Часть 1 (Диафильм), 2014 год

Чи Ви писали або читали коли такий лист, що кожне слово г гадка в нгм написанг, г виразно написанг, а таки лист з словами г гадками, — сумна́ мовчанка? Такий лист повинен г мгй бути, хоть не е. Я може по!ду на Крету, коби лиш вдалося як. — Стефаник В. С., Камiнний хрест, 2013 год