Ударение в слове притомлено

Тепер велетенський град притомлено́ мовчав. Дрімав у сутінях досвітку і збитий удень тисячами ніг іподром. Його тремкий сон стерегли ряди давньогрецьких статуй і колон, навезених сюди з усієї Еллади імператорами СхідноРимської імперії... — Problemy suchasnoho literaturoznavstva, 1999 год

Заглянув в посудины ягодников, бабушка с новой волной возмущения, но уже притомлено́ запела: — Вот люди добрые ягод набрали, и посудину не потеряли. Нашему ж кавалеру все клин да палка. То бабушку обдует, травы в туесок пасует... — Виктор Астафьев, Собрание сочинений в шести томах, 1991 год

Ух, — мовив притомлено́ диявол, тепера вдмухнемо у тіло дух! » І вдмухнув йон дух свій, нечистий, злий. Закліпало творіння диявола очима, ворухнуло тонкими пальцями і пішло по світу. І всі дивувалися, бо думали, що се людина. — Vitchyzna, 1989 год

лише й сказав Павло ; сказав ніби просто і навіть по - буденному ледь притомлено́, але саме в тій притомленості і вчулася Тарасові якась крихта докірливості. За що? Все, виявляється, набагато складніше... І раптом Тарас поспитав... — Donbas, 1982 год

Не кажи, наліталась і я, сказала притомлено́. Іноді вже й спокою хочеться... Ну - ну! вдавано насторожив Заболотний. Що за розмови: « налiталась »? Все в природі створене для лету! Летять вони, - і він очима вказав у бік... — Vitchyzna, 1980 год

воскликнул Безын Завод. реки образовала тростниковую лагуну, и притомлено́ листва влажно струилась і отражении. Водяные птицы, похожие м мянный, едва очнувшись. комки снега, ярко - белого под солнцем, неподвижно оглядывала Они... — Lidii︠a︡ Obukhova, Лилит, 1978 год

Лицо его, с тяжелым подбородком, было притомлено́, красно и жарко, но без пота. И вдруг какой - то бесенок кувыркнулся в груди у Клавки. Она вышла навстречу Сергею и ра тилась в хохоте перед ним. — Иван Акулов, В вечном долгу, 1977 год

... і очі дивляться притомлено́, важкувато. Цвкаво, що он тут робі? — усміхнено запитав Збишек у Жадана. Директор в гурті інженерів ( був там і Віктор ) роздивлявся цех, ходив уподовж лінії, щось прикидав на око, раз у раз зиркав... — Vitchyzna, 1972 год