Ударение в слове пустуйте

... растирал, гладил, целовал всюду, себя же целовать не дозволял, уворачивался, играя в «Машеньку», и сердил, и смешил до слез, особенно когда говорил полностью женским голосом: – Вы не пусту́йте, панночка не пусту́йте! — Ричард Брук, Чёрный атаман. История малоросского Робин Гуда и его леди Марианн, 2021 год

Гаразд, дітлахи, не пусту́йте і не губіться, а ми купатися з Умкою. – Тяв-тяв, – гавкав Умка на морську хвилю. * * * Коли Дунай і Умка вийшли з моря, то вони потрусили воду з шерсті, і вся компанія вирушила далі вздовж берега. — Ганна Рось, Велика мандрівка ,або Канікули почалися, 2020 год

Діти, як прийдуть братя, то не пусту́йте, а тихонько сидіть, там на горні є медівники і цукор. Беріть собі кілько хочете, лиш будьте чемні. Небаром перед вікнами ми почули скрегіт великих чобіт на морозі. Гураган давньої мелодії вирвався... — Василь Стефаник, Вибрані новели, 2018 год

Дгти, як прийдуть братя, то не пусту́йте, а тихонько сидгть, там на горни. е медгвники i цукор. Бергть собИ кглько хочете, лиш будьте чемниГ. Небаром перед вгкнами ми почули скреггт великих чобгт на морозИ. — Стефаник В. С., Камiнний хрест, 2013 год

Та ще й дверей не зачинили, як чуємо: « Та не пусту́йте там, не бігайте, як швайки, по церкві ». Так де там « не бігайте », як сама Танька попова, невдовзі, смикаючи мене за руку, шепче на вухо: « Ходімо надвір ». — Vitchyzna, 2008 год

Смикавсь він, смикавсь та тоді й просе: « Ой братці, не пусту́йте! » « Добре, — кажуть, — дай же нам вперед бомагу, щоб була нам земля обмежована і щоб, хто за межу перескоче,той і наш! » Цар обіщав і став володать руками. — Легенды и мифы Севера, 1985 год

Грузовик зупиняється, і з кабіни вискакує батько. Він зазирає в кузов до дітей, і на його обличчі Василько бачить стривожений вираз. Ну, як ви тут? — питає батько. — Не погубились, горобенята? Тримайтесь міцніше, не пусту́йте! — Olesʹ Donchenko, Tvory, 1957 год

Ви бо, паничу, не пусту́йте, сидіть смирно. Ф Инт и К. Чтож я роблю, любезная Тетяна? Яжъ, кажется, то есть изъ благопристойности не выхожу. ТЕТЯНА. Уже ви із своєї благопристойности чи виходите, чи ні до того мені мало діла... — Ivan Petrovych Kotli︠a︡revsʹkyĭ, Tvory, 1922 год

Въ прошломъ годѣ, какъ на заводѣ взбунтовались рабочіе, яи кажу: Ой, машко, не пусту́йте, бо, что - то въ столбахъ дуже гудеть! А жъ такъ: не успѣли повернуться — зиркъ, а за воротами уже солдаты изъ губерніи и самъ бицъ... — Konstantin Andreevich Trenev, Vladyka, 1915 год

Ну, прощайте, диты, та не пусту́йте! Чуете! Баба мени чысто роскаже, якъ будете пустуваты. А панычи де? и доси скобзаютѣся на ставку? Олеся. Скобзаються. Амалія. Я на часокъ. Ну, прощайте. ( Цилуе Олесю и Келю и выходыть )... — Ivan Semenovych Nechuĭ-Levyt͡sʹkyĭ, Povisʹti ĭ opovidanii͡a: Mykola Dzheri͡a. Zaporozht͡si. Burlachka. Baba Paraska. V. Kont͡serti. Dva braty. Vitrogon. Pryi͡ateli. Rybalka Panas Krut. Nevynna. Popalysʹ. Pomizhʹ vorogamy. t. 2. Starosʹvit͡ski bati͡ushky ta matushky. t. 3. Nakhaba, 1899 год

Каленыкъ Кононовычъ финтикъ. Солдатъ. Дѣйствие происходитъ въ хатѣ Чупруна. ЯВЛЕНІ E І. Тетяна и Финтик сидятъ за столомъ. Передъ ними бутылка съ медомъ и стаканчикъ. Тетяна, Вы бо, панычу, не пусту́йте, - сыдить смырно. — Ivan Petrovych Kotli︠a︡revsʹkyĭ, Sobranīe sochinenīĭ na malorossīĭskom i͡azyki͡e, 1897 год

Явдоха. Та ну - те бо, не пусту́йте!.. Ачъ чого захотилы? Та пустить бо! Павло. Ну, й дивчынка жъ, якъ ля " лечка, якъ цяцечка!.. и вродытця жъ отаке басыня, що зразу захопыть тебе такъ, що ажъ въ очахъ тоби потемніе... — Marko Lukych Kropyvnyt︠s︡ʹkyĭ, Povnyĭ sbirnyk tvoriv, 1895 год